12 лютого в кімнаті ментального здоров'я зібрались педагоги , які прийшли працювати в ліцей цього року. Тренінг "Збереження та зміцнення психологічного здоров'я педагога" провела практичний психолог Воробій Т.Я
Пам’ятка для батьків п’ятикласників
1.Спілкуйтеся зі своєю дитиною, цікавтеся її життям, розповідайте їй про своє шкільне життя. Діліться власними переживаннями, це допоможе досягти взаєморозуміння.
2.Спостерігайте за сином чи донькою. Ви, як ніхто інший, знаєте свою дитину. І саме Вам її «йорзання» на стільці чи закушена губа можуть багато про що розповісти і без слів.
3.Дбайте про зовнішній вигляд дитини, її чистоту, охайність. Пам’ятайте, що для підлітків зовнішність є дуже важливою.
4.Створюйте сприятливі умови для навчання дитини і повсякчас поліпшуйте їх. Учні основної школи часто звертаються до додаткових джерел інформації, виконуючи домашнє завдання. У наш час є багато пізнавальної, енциклопедичної, навчальної літератури, дисків. Придбавши потрібне, Ви полегшите дитині навчання.
5. Цікавтеся життям дитини у школі. Регулярно спілкуйтеся з класним керівником, особливо на початку навчального року.
6. Не гарячкуйте під час розв’язання конфліктних ситуацій! Вислухайте думку всіх учасників конфлікту. Будьте послідовними, думайте про наслідки. Попереду у дитини ще не один рік навчання.
7. Не карайте дитину за низькі оцінки. Пам’ятайте, що зниження успішності під час переходу до основної школи – явище природне, очікуване. Ліпше допоможіть дитині! Не варто наголошувати при цьому, що Вам ніхто не допомагав, Ви самі з усім управлялись.
8. Контролюйте навчання, відпочинок, дозвілля своїх дітей. Регулярно перевіряйте роботу в зошитах та записи у щоденнику. Важливо, щоб усі домашні завдання були виконаними, проте ще важливіше не допустити перевтоми дитини.
9. Співпрацюйте з класним керівником, допомагайте за потреби, адже він нещодавно познайомився з дітьми: всього одразу не охопиш.
Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.
Поради батькам, щодо успішної адаптації першокласників:
Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага.
Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам'ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день!
Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов'язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.
Порада друга:
Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.
Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті.
У перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим вчинком треба підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співробітничайте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.
Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде вимушена розриватися між любов'ю до батьків і авторитетом вчителя.
Дуже шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість в турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.
Порада третя:
Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.
Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи внука зранку в школу. Вона гладила його по голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми тебе відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там сам один без мене будеш!» І так кожного ранку протягом місяця. Зустрічали хлопчика зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни.
Батьки хлопчика помітили, що дитина почала «боятися школи». Основну роботу провели з бабусею.
Її запросили на цілий день на шкільні заняття, вона була присутня на всіх уроках, снідала разом зі всім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет, спортивний зал.
До речі, гордість хлопчика не була вражена присутністю в класі бабусі. Йому пообіцяли, що він розповість однокласникам, що це його бабуся, тільки якщо захоче сам. Після цього дня бабуся зрозуміла, що внук росте і тепер школа йому по плечу. Дуже швидко пройшли страхи і у самої дитини.
Порада четверта:
Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.
Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий садок. В цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм, щоб вона могла показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей.
Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка може зіткнутися із заздрістю однокласників.
Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.
Порада п'ята:
Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя.
Дитина звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку.
Впродовж 3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини.
З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини.
Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м'яко ввести його. Ваша дочка чи син потребує регулярного тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один і той же час.
Не примушуйте дитини відразу сідати за уроки.
Дитині потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трошки тиші і відпочинку. Поклопочіться про здоров'я вашої дитини, оскільки в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.
Порада шоста:
Мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.
Багато батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника.
Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це - не все життя вашої дитини.
Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент. Ніякого відношення до особи дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам'ятайте, ніяка кількість «дванадцяток» не може бути важливішою за щастя вашої дитини.
Великий антистресовий гід: поради, вправи, техніки
ТОЛЕРАНТНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВЕТЕРАНІВ/ВЕТЕРАНОК (презентація)
«Ментальне здоров’я — це…»
Охоче ділимося з вами, аби кожен міг відповісти собі на питання — «Що таке ментальне здоров’я та як я можу покращити свій стан?»
Тож що таке ментальне здоров’я для вас?
До педради:
"Врахування психологічних аспектів взаємодії вчителя та учня на уроці"
Практичний психолог Оксана Фесенко
Ефективність уроку великою мірою залежить від уміння вчителя аналізувати психологічні особливості управління діяльністю дітей, передбачати наслідки педагогічних впливів, враховувати психологічні критерії педагогічної діяльності. Важливим елементом професійної майстерності учителя є його здатність до психологічного аналізу та самоаналізу уроку. Знання вчителем психологічних закономірностей процесів навчання та виховання, розуміння психологічних факторів уроку сприятимуть підвищенню його результативності, дадуть можливість виявити причини невдач, відрізнити випадковий успіх від передбачуваного, прогнозувати напрямок розвитку учнів, здійснювати самоаналіз та корекцію своєї поведінки на уроці.
Педагогічна взаємодія - дуже складний процес, що складається з безлічі компонентів: дидактичних, виховних і соціально-педагогічних взаємодій. Взаємодії обумовлені:
1) освітньою діяльністю;
2) метою навчання;
3) вихованням.
В її основі лежить, головним чином, співпраця, яка є початком соціального життя людства. Взаємодія грає найважливішу роль в людському спілкуванні, в ділових, партнерських відносинах, а також при дотриманні етикету, прояві милосердя.
Якщо мова йде про психологічні аспекти уроку, то це: психоемоційна релаксація на уроці, її місце в уроці, форма, тривалість з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів класу; це врахування відповідності психофізіологічних, вікових психологічних особливостей формі проведення уроку, вибір дидактичних методів, прийомів, засобів на уроці; розвиток навчальної мотивації на уроці (мотив-потреба-діяльність); культура одягу, приміщення, культура внутрішня та зовнішня як учителя, так і учня; це обов’язково - емоційні аспекти освітнього процесу на уроці: уміння вчителів трансформувати емоційне в інтелектуальне, що є одним з головних принципів розвитку ініціативної та творчої особистості.
Детальніше про окремі з них :
- Психічна самоорганізація вчителя
У процесі підготовки до уроку важливе значення з позиції його ефективності має психічна самоорганізація вчителя:
- Позитивне ставлення до дітей загалом, відчуття задоволення від майбутньої роботи з дітьми.
- Позитивна установка вчителя, психологічна готовність до емоційного долучення до діяльності, зацікавленість у досягненні поставленої мети, впевненість у собі й учнях, передбачення успіху. Усі ці психічні переживання й стани вчителя оформлюються словесно (“Діти, ми з вами сьогодні обов’язково дамо відповідь на таке важливе питання, як…”), мімікою, жестами, емоційним забарвленням мови. Ця установка вчителя передається учням, і вони так само емоційно залучаються до діяльності на уроці, починають розглядати її як значущу й цікаву для себе. Узагальнено можна сказати, що це установка симпатії, співпраці й успіху. Антиподи такої установки руйнують навчальну діяльність. Це установки на байдужість, формальне проведення уроку, агресивність, страх учителя перед учнями, непевність у собі. Такі установки вчителя теж транслюються на учнів та не сприяють ефективності уроку.
- Психологічна готовність учителя працювати з дітьми певного віку. Необхідно не просто знати вікові психологічні особливості учнів, а й відчувати проблеми дітей як свої. Таке уміння в психології називається емпатією. Педагог з розвинутою емпатією без проблем знаходить контакт із дітьми, ефективно організує навчальну діяльність, користується повагою й любов’ю дітей. Невміння учителя сприймати і розуміти дитячу душу неминуче призводить до відчуження, до проблем у навчальному процесі, до конфліктів із усіма негативними наслідками (погіршення здоров’я вчителя, передчасне психічне та фізичне старіння). Розвитку педагогічної емпатії сприяє позитивне ставлення до дітей, увага до них, вміння “занурюватися” у роль учня.
- Психологічна готовність учителя спілкуватися й співробітничати з конкретним класом. Вчитель повинен уміти бачити у певному класі “психологічну індивідуальність”, знати індивідуальні психологічні особливості учнів цього класу, хоча б тих, хто потребує психолого-педагогічної підтримки. Стилі керівництва навчальною групою істотно відрізняються в різних учителів. Деякі вчителі орієнтовані за будь-яку ціну “дати знання”, інші вважають за необхідне встати в позицію помічника учня, людини, що сприяє досягненню поставленої мети. Процес переходу від авторитаризму до демократії, від особистої влади до влади закону, що відбувається у навчальному закладі, виявляє розходження позицій вчителів-опікунів, що орієнтовані на використання особистого впливу на учнів, і вчителів-менеджерів, орієнтованих на використання влади закону. Компетентного та вимогливого учителя, який любить дітей, найбільше поважають учні. Алгоритм його діяльності: чіткі норми вимог; максимальна допомога учням у їх досягненнях; справедлива оцінка кінцевого результату.
- Тактовність учителя як єдність позитивного морального ставлення до учнів і педагогічно досконалої форми спілкування з ними. За доброго ставлення до учнів, але недотепного, грубого звертання до них, спостерігається часте погіршення стосунків у системі “вчитель – учень”. Але ще гірше, коли внутрішнє негативне ставлення до учнів прикривається продуманою, педагогічно досконалою формою спілкування. Діти швидко розпізнають фальш. Тільки щира зацікавленість вчителя в дітях, симпатія до них, увага та педагогічно досконала форма спілкування створюють на уроці мікроклімат психологічного комфорту, що підвищує працездатність, поліпшує настрій, охороняє від утоми не тільки на цьому уроці, але й протягом деякого наступного часу. На жаль, в практиці часто спостерігаються невротичність, агресивність, конфліктність учителів, що самі потребують допомоги психолога. Добре знайоме явище в сучасному навчальному закладі – синдром “емоційного вигорання” – переважаюча втома, відчуття відсутності соціальної підтримки, докори учням і батькам, невдоволення професією.
Отож, особистісні якості вчителя, його роль і значення особистості вчителя в навчанні є ключовими аспектами ефективного уроку.
- Формування позитивної установки на урок
Кожен урок, як хороша вистава, повинен мати гарний вступ, що сприяє формуванню позитивної установки на діяльність. Психологічно поняття “установка” трактується як внутрішня готовність суб’єкта певним чином сприйняти ситуацію та діяти в ній. Психологічна установка виникає дуже швидко й неусвідомлено в момент першого зіткнення з ситуацією. Тобто установка на урок виникає в перші його хвилини та за своєю якістю може бути позитивною чи негативною. За позитивної установки учень швидко долучається до навчальної діяльності і, як правило, успішний у ній. За негативної установки (байдужність до уроку, відчуженість від нього) учні дистанціюються від спілкування й взаємодії з учителем, навчальна діяльність триває в’яло, важко змусити учня пізнавати, якщо він цього не хоче. Прийоми, за допомогою яких учитель може сформувати в учнів позитивну установку на урок:
- проекція на дітей позитивної установки вчителя, його емоційної співучасті, зацікавленості в результаті, впевненості в собі та дітях, передбаченні успіху;
- формування позитивної установки на урок внаслідок ефективно продуманого ціле покладання та мотиваційної діяльності.
- Психологічний аспект уроку включає розвиток та врахування якостей особистості учня на уроці (здібності, темперамент, характер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки тощо), урахування особистих особливостей (темперамент тощо), комплексне врахування психологічних типів (аудіал, візуал, кінестетик) - усе це відіграє величезну роль в оптимізації навчального процесу.
- Організація пізнавальної діяльності учнів.
Розвиток пізнавальних процесів дитини на уроці: сприйняття, уваги, пам'яті, уяви, мислення, мови тощо. Педагогу необхідно пам'ятати, що існують найбільш сенситивні вікові періоди для розвитку того чи іншого пізнавального процесу.
Провідну роль у здійснені пізнавальної діяльності учнями на уроці відіграє увага. Увага – це функція контролю психіки за протіканням психічних процесів. Наприклад, уважно можна сприймати, мислити, запам’ятовувати, виконувати певну діяльність. Учитель досягне поставлених на уроці навчальних завдань, якщо увага учнів буде концентрованою, стійкою, правильно розподіленою. Концентрація уваги (сила й глибина) визначається значимістю для суб’єкта діяльності та її мети. Формуванню значимості пізнавальної діяльності для учня сприяє єдність зовнішніх (мотивація, установка, цілепокладання, установка навчального завдання, чіткі контрольні вимоги) і внутрішніх вимог (пізнавальні мотиви, пізнавальна рефлексія, спрямованість на формування завданнісної системи знань). Концентрації уваги часто заважають сторонні подразники (іноді увагу відволікає сам учитель – зауваженнями, репліками, вимогами, жартами). Стійкість уваги – це тривалість її концентрації на чомусь одному. Стійкість уваги досягається оптимальним темпом діяльності, своєчасним переключенням з одного виду діяльності на іншій. Для ефективної роботи уваги дуже важливими є періодичні (навіть короткочасні – 3-5 секунд) переключення. У юнаків період стійкості уваги – близько 7 хвилин. Розподіл уваги – це її зосередженість на видах діяльності, актуальних у цей момент. Правильний розподіл уваги учнів досягається чіткою постановкою мети й плануванням діяльності, правильним керуванням її ходом. Увага активізується трьома видами подразників: новими, контрастними, та значимими.
Новизна подразників забезпечується зміною видів навчальної діяльності, розмаїтістю наочно-практичного матеріалу. Важливу роль грає стиль викладання вчителя, його манери, мова. Багатство й образність мови вчителя, її емоційна насиченість – важливий каталізатор учнівської уваги. Контрастний подразник – це новий стосовно попереднього (пауза, вигук). Значимим навчальний матеріал стає для учня, якщо він, насамперед, цікавий, якщо учень розуміє необхідність його вивчення, якщо він усвідомлює неминучість завдання системного контролю з предмета. Та основа уваги учнів – це раціональна організація їхньої діяльності на уроці, тому що увага, як стан психіки, можлива лише тоді, коли здійснюється значима, цікава діяльність, що потребує зусиль. Учитель повинен добре розуміти, що увага дуже погано підкоряється наказам, а вимога: “Будьте уважні!” стимулює тільки тих учнів, що вже уважні. Добре якщо вчитель не тільки привертає увагу учнів до предмета своєї діяльності, але й концентрує увагу своєю неабиякою, різнобічною, цікавою особистістю.
Організацію пізнавальної діяльності учнів, покращення роботи їх пам’яті, мислення, уяви слід розпочати з оптимізації сприйняття на уроці. Сприйняття можна визначити як процес формування в суб’єкта його внутрішнього образу навколишнього світу чи його частин. Повноцінне сприйняття має бути:
- повним (щоб практично усе, що вчитель передає дітям було сприйнято ними); гарною підставою для цього є чіткість, стислість переданої інформації; виклад учителя повинен містити в собі тільки істотне; ефективним (рівень сприйманої за одиницю часу інформації повинен бути як найвищий);
- осмисленим (учень повинен добре розуміти те, що сприймає);
- цілісним (мати високий ступінь пов’язаності з когнітивним полем суб’єкта, що містить засвоєну до цього інформацію); виклад навчального матеріалу учнями повинен спиратися на принцип системності; цілісне сприйняття перетворюється в спостереження – свідоме, цілеспрямоване, диференційоване сприйняття; активне сприйняття здійснюється тільки тоді, коли сприйманий матеріал включається в активну діяльність мислення, уяви, супроводжується емоційними переживаннями.
Розвитку мислення на уроці найбільше сприяє застосування проблемного методу навчання. Проблемне навчання – це організований викладачем спосіб активної взаємодії суб’єкта з проблемно поданим змістом навчання, у ході якого він долучається до об’єктивних протиріч наукового знання й способів їхнього вирішення, вчиться мислити, творчо засвоювати знання. Засвоюючи нове, учень переживає цей процес як суб’єктивне відкриття ще невідомого йому знання, як розуміння наукових фактів, принципів, способів чи умов дії, як особисту цінність, що обумовлює розвиток пізнавальної мотивації, інтересу до змісту предмета. Проблемне навчання опосередковується проблемними ситуаціями: запитання, що містять протиріччя, не мають однозначного рішення, співвідношення обставин і умов, у яких розвивається пошукова активність дитини. Це психологічна модель умов породження мислення на основі ситуативно виникаючої пізнавальної потреби, форма зв’язку суб’єкта з об’єктом пізнання. Проблемна побудова навчального процесу веде до глибоких, стійких, а головне – системних і цілісних знань, оскільки знання освоюються в активному пошуку, тобто з напруженням всіх когнітивних і афективних процесів.
- Самоорганізація учнів на уроці
Учителям добре відомі дослідження Д. Ельконіна, В. Давидова, Л. Занкова, що заснували концепцію розвивального навчання, згідно з якою учні не тільки опановують відповідні знання й уміння, але й розвивають свої особистісні якості, спрямовані на “уміння учитися”. Учнів найбільше цікавить їхня індивідуальність і поліпшення власного характеру. Допомога вчителя може полягати як у створенні умов для розвитку мотивації досягнення, так і в усвідомленні своїх індивідуальних особливостей і складанні програми з самовдосконалення. Усвідомлення вчителем деяких психологічних особливостей самоорганізації допоможе виділити три типи учнів:
1) учні, що прагнуть успіху (щасливі учні, що вважають себе відповідальними за своє навчання, мають далекі плани, самі вирішують проблеми; беруться за завдання підвищеної складності та погоджуються з жорсткою системою оцінок);
2) учні, що уникають невдачі (досягли якихось результатів, маючи багато невдач, поки не сформували почуття відповідальності й самоповаги; відкладають проблеми на “потім”);
3) учні, які вважають невдачу нормальною (втратили надію на запобігання невдачі, скорились їй).
Отже, школі потрібний знаючий, психологічно грамотний учитель. Для встановлення та підтримки оптимальної міжособистісної взаємодії, організації свого спілкування з оточуючими, у нашому випадку з учнями, колегами, необхідно володіти певною системою знань і вмінь, що прийнято називати "соціально-психологічна або комунікативна компетентність".
Як поводити себе поруч з військовими
Ігри для зняття тривожності
https://docs.google.com/presentation/d/17PxqUceYLIbHUkhO3aMF4uoiMXUhvNYS/edit#slide=id.p1
Проєкти Світлани РОЙЗ
Вони зроблені з турботою про дітей та дорослих. Всі дуже прості по формі. Всі можна використовувати дома, в школах та садочках, в роботі психолога. В будь-який час. Всі вони створювались, щоб впоратись із навантаженнями стресом, щоб додати стійкості в наших випробуваннях, відновити близькість. Ці та інші проекти є у вільному доступі. Рекомендуємо …
- Картки сили - практикум для дітей (картки з зображенням тварин, природних явищ, різних об'єктів із пропозицією тілесних вправ, метафор сили, ігр) із ГО Смарт Освіта та Unicef Ukraine https://www.facebook.com/171923206205552/posts/5508937402504079/
- Твоя сила - практикум для дітей від 8-16 років. Збірка із 22 практик. Із ГО Смарт Освіта та Unicef Ukraine https://bit.ly/3WP5DlC
- Обійманці - практикум близькості (для відновлення контакту, повернення до тілесності), . (Із ГО Смарт Освіта) Завантажити 12 карток і розгорток можна тут: https://bit.ly/3VbNZqR
Психологічна підтримка
За останні роки ми пережили бурю емоцій та почуттів, зі злетами та падіннями. Війна стала не лише стресовою, жахливою, шокуючою та непередбачуваною подією для українців, не просто зруйнувала звичне життя. У багатьох людей нашої країни вона спричинила руйнацію життєвих планів та повністю перекреслила життєву перспективу.
Буває, нам важко справлятися з емоціями. Буває, ми не цілком правильно розуміємо свої почуття. Відчуття, коли неспокійно на душі, нав’язливий страх, коли людина ніби «запрограмована» чекає, що зовсім скоро трапиться щось дуже погане. Стан розгубленості виникає як одна із реакцій на ситуації, коли реальність не відповідає очікуванням.
Необхідність адаптації на новому місці, у новій країні, незнання мови, правил, усвідомлення того, що не можемо вплинути на перебіг подій, потрібно чекати невизначений час. Постійно виникає питання «що робити далі?».
Як зібратися з думками та повернутися до повноцінного навчання та роботи?
Як подолати невизначеність та тривожність, негативні емоції та переживання?
Про це можна поговорити, залишивши запит у
Google-формі!
https://docs.google.com/forms/d/1TM5sw8p79aKWzNwiHKz_apElJfGLzHf0SZu5SPa37Dw/edit
Або надсилайте свої листи на e-mail:
